Дізнайтеся, історію розвитку дзюдо і технічні нюанси, які допоможуть вам швидко досягти технічної досконалості в цьому виді спорту.
Дзюдо було створено в Японії і досить швидко завоювала популярність у всьому світі. Цим видом боротьби можуть займатися люди будь-якого віку. Відстежити історію становлення даного спортивного єдиноборства досить просто. Можна сміливо говорити, що воно грунтується на техніці джиу-джитсу, який у свою чергу бере витоки від японського національного виду спорту сумо. Сьогодні ми поговоримо про те, як можна проводити тренування дзюдо в домашніх умовах.
Як створювалося дзюдо?
Історія дзюдо починається в 1882 році, адже саме в цей час Дзігоро Кано була створена перша школа «Кодокан». Зараз складно уявити, але перший час площа «Кодокан» становила трохи більше 20 квадратних метрів. Незважаючи на масу труднощів, що виникли перед Дзігоро Кано, він робив все можливе, щоб популяризувати новий вид спортивних єдиноборств.
Через п’ять років були сформовані технічні основи стилю «Кодокан дзюдо». На рубежі двадцятого століття з’явилися і перші правила, без яких суддівство змагань було неможливим. Проте дещо раніше, в 1888 році дзюдо вже викладали поліцейським і військовим морякам. Дзюдо досить швидко знаходило популярність на батьківщині і з 1907 року цей вид боротьби включили в програму шкільного навчання.
Все це не могло пройти непоміченим і шанувальників дзюдо ставало все більше. В результаті Кано очолив одну з найчисельніших і найвпливовіших спортивних організацій по всій Японії. У 1889 році була відкрита перша школа за межами Країни Висхідного сонця — у Франції. З часом дзюдо стали викладати і в інших європейських державах.
Зауважимо, що нове спортивне єдиноборство викликало інтерес у президента Сполучених Штатів Теодора Рузвельта. За його розпорядженням у Білому домі було обладнано окреме приміщення, в якому сам Рузвельт освоював мистецтво дзюдо під керівництвом досвідчених японських майстрів.
У 1926 році Дзігоро Кано прийняв рішення на базі своєї школи в Токіо створити секцію дзюдо для дівчат. За організацію даного напрямку взялася дружина майстра. У 1932 році сам Кано з кращими учнями під час проходили Олімпійських ігор провели показові виступи. Після початку Другої світової поширення дзюдо зупинилося і в багатьох країнах, включаючи США, воно було заборонено. Проте вже в 1948 році всі обмеження були зняті.
З цього моменту почалося швидке поширення нового виду спортивних єдиноборств, і на початку п’ятдесятих була заснована Міжнародна федерація, керівником якої був обраний син засновника — Рисэй Кано. До цього часу дзюдо було популярним практично в усіх країнах планети, і відбувся перший світовий чемпіонат. Сталося це подія в 1956 році.
У змаганнях взяли участь спортсмени з двадцяти країн. Зазначимо, що до цього часу ще не існувало градації по ваговим категоріям. Вперше це було введено на чемпіонаті світу 1961 року, що проходив у столиці Франції. Це було вже третє світову першість.
Чемпіонати світу серед жінок почали проводитися з 1980 року. На даний момент Міжнародна федерація дзюдо об’єднує 178 держави планети. В одній тільки Японії цим видом боротьби займається близько восьми мільйонів чоловік. У всьому світі шанувальників дзюдо налічується близько двох десятків мільйонів.
Технічні нюанси дзюдо
Про проведення тренувань дзюдо в домашніх умовах ми ще поговоримо, а зараз хотілося б познайомити вас з технічними особливостями даного спортивного єдиноборства. Перед початком поєдинку і після його завершення бійці виконують вітальний уклін. Сьогодні в дзюдо існує 3 технічних розділу:
- Ката — комбінації вправ, виконувані в парі.
- Рандорі — боротьба за певними правилами, дозволяє освоїти той чи інший прийом.
- Сіай — змагання між атлетами.
Тренування проводяться на спеціальних матах, виготовлених з синтетичних матеріалів або пресованої соломи. Вони носять назву татамі. Спортсмени на тренуванні і під час змагання не носять взуття, виступаючи босоніж. Одяг в дзюдо — дзюдоги, що складається з куртки і штанів білого кольору. Під час міжнародних змагань використовується дзюдоги синього та білого кольорів.
Під час становлення боротьби дзюдо було чотири десятки прийомів, що представляли собою різні види кидків. По мірі розвитку цього спортивного єдиноборства були виділені три технічних розділу:
- Наге-вадза — кидкова техніка.
- Катамэ-вадза — техніка знерухомлення, яка включає в себе, больові (кансэцу вадза) і задушливі (симе вадза) прийоми, а також утримання (осаэкоми вадза).
- Атэми-вадза — техніка ударів по больових точках.
Практично всі сучасні техніки дзюдо засновані саме на цих розділах. У дзюдо можна кидки через стегно, спину і плече, різні підніжки, отхваты і обхваты. Крім цього існує і дві техніки кидків — зі стійки (таті вадза) і з падінням (сутэми вадза). Кидки виконуються зі стійки, володіють власними підвидами. Наприклад, їх можна поділити наступним чином:
- Кидки з використанням рук — те вадза.
- Кидки через стегно — коси вадза.
- Кидки з застосуванням ніг — асі вадза.
Кидки в падінні також мають власну класифікацію:
- Виконувані на бік — еко сутеми вадза.
- Виконувані на спини — масутэми вадза.
Широко в техніці дзюдо застосовуються і больові прийоми, які можна поділити на дві групи: важелі (кінцівки розгинаються в суглобах) та вузли (кінцівки скручуються в області суглобів).
Бійці можуть проводити больові прийоми на всі суглоби, проте в спорті використовуються тільки на ліктьовий. Цілком очевидно, що подібне обмеження введено для мінімізації ризиків отримання травми. До речі про травмонебезпечності цієї спортивної дисципліни. Серед усіх видів спорту дзюдо займає 15 місце за рівнем травматизму. Якщо ви вирішили проводити тренування дзюдо в домашніх умовах, про це слід пам’ятати. У той же час більшість травм атлети отримують з-за власних помилок.
Чи варто займатися дзюдо?
Це питання цікавить багатьох, і ми постараємося зараз на нього відповісти. Фахівці рекомендують починати тренування з п’яти або шести років. Однак це не говорить про те, що дорослим людям дорога в дзюдо закрита. Якщо ви проявляєте інтерес до занять цим видом спортивних єдиноборств, то можете сміливо купувати дзюдоги.
Якщо ви є батьком і ще не вирішили, в яку спортивну секцію віддати свого малюка і чи потрібно це робити взагалі, то давайте розберемося з цим питанням. Почнемо з того, що навіть тренування дзюдо в домашніх умовах сприяють поліпшенню фізичного стану і зміцнюють дух. Заняття цим видом боротьби дозволять дітям навчитися поєднувати роботу мозку з тілом.
Крім цього дзюдо вимагає від спортсменів великої гнучкості, а це якість стане в нагоді і в звичайному житті. Не менш важливим є і вміння збільшити свою концентрацію. Під час тренування дітей навчать правильно боротися і при цьому не заподіяти шкоди супернику і собі. На закінчення нагадаємо, що дзюдо є відмінним способом самооборони і це, безумовно, не буде зайвим в сучасному житті.
Особливості тренування дзюдо в домашніх умовах
Прийнято вважати, що дзюдо можна займатися виключно на татамі і з партнером. Це не зовсім так, адже все залежить від поставлених завдань. Тренування з партнером допоможуть відточувати різні прийоми. Однак не у всіх є вільний час, щоб регулярно відвідувати секцію. У такій ситуації ви може проводити тренування дзюдо в домашніх умовах.
Для занять не потрібно багато місця, а в якості спортивного інвентарю можна використовувати жердину й еластичні товсті мотузки, наприклад, шини від велосипедних коліс або прості гумові джгути. Зауважимо, що довжина еластичних шворок повинна становити від 2.5 до 3 метрів. Починайте свої тренування дзюдо в домашніх умовах з найпростіших видів учикоми:
- Складіть гумовий джгут навпіл і прикріпіть його до стовпа, приблизно на рівні плечових суглобів. При цьому обидва кінці джгута повинні вільно звисати.
- Візьміть кінці джгута в руки і виконайте крок назад. Потягніть джгут на себе, щоб створити необхідний натяг.
- Починайте виконувати, поступово нарощуючи темп.
- Зробіть по 10 повторів вправо і вліво, утримуючи палять в постійній напрузі.
- Коли ви адаптуєтеся до навантаження, збільшується ступінь натягу джгута і швидкість виконання руху.
Зазначимо, що тренування з гумовим джгутом допоможуть поліпшити ваші навички володіння тілом. Також при роботі з джгутом не варто намотувати його кінець на долоні, просто утримуйте їх в руці.
Другий етап тренінгу передбачає виконання імітаційних рухів. Після першої частини заняття ваші руки досить втомляться, і варто перейти до роботи над ногами. Для цього ми пропонуємо вам простий комплекс, що складається з кількох рухів:
- Ноги розташовуються на рівні плечових суглобів. Потримайте руки так, наче схопили противника за кімоно. Після цього виконайте імітацію бічній підсічки робочої ногою і одночасно опускайте вниз руку, уявивши, що тягніть за собою суперника. Після цього робоча нога швидко відводиться назад і виконується аналогічне рух другої. В кожну сторону необхідно виконати по 50 повторів.
- Це контратакующее рух проти бічній підсічки, яке називається тсубамэ-гаеши. Увійдіть в кожну сторону по 20 разів. При цьому руки для імітації броскового руху використовувати не можна.
- Наступним йде подсекающее рух з поворотом, яке виконується в кожну сторону в 20 повторах. Для його виконання вам необхідно уявити, що ви утримуєте свого суперника. Поверніться і при імітації розвороту супротивника, це рух повинен збігатися з вашим.
- Рух таї-отоши або передня підніжка повинно виконуватися з високою швидкістю по діагоналі на відстані від 1.5 до 2 метрів. Виконуйте спочатку в одну сторону, а потім в другу, пересуваючись завжди по діагоналі. В кожну сторону необхідно виконати за десять повторів.
Якщо ви володіє певним рівнем початкової фізичної підготовки, то у паузах між вправами краще не сідати, а віджиматися, присідати, виконати вправу для м’язів преса і т. д. Рекомендуємо поступово скорочувати тривалість пауз для відпочинку. Щоб тренування дзюдо в домашніх умовах були максимально ефективними, практикуйтеся щодня протягом 40 хвилин. В результаті ви зможе освоїти базові принципи цього виду спортивних єдиноборств. Проте слід розуміти, що високі спортивні результати можуть бути досягнуті тільки під час тренувань з досвідченим наставником.
Тренування дзюдо на вулиці в наступному відео:
[media=https://youtu.be/i-UDj3OEFe8]
