Сучасне суспільство зіткнулося з новим видом діагнозу – гіперактивність. Причин до прояву неадекватної поведінки маленького чоловічка існує багато. Кожен двадцятий малюк, згідно зі статистичними даними, потрапляє під цей діагноз. Гіперактивний дитина, що робити батькам – поради психолога допоможуть правильно підійти до вирішення даної проблеми.
Що таке гіперактивність
Постійний стан, при якому мегаактивность людини перевищує загальноприйняту норму поведінки, вважається гіперактивністю. Збудливий, неадекватний і неврівноважений дитина привертає до своєї персони чимало уваги, що дуже сильно починає хвилювати стривожених батьків. Не варто плутати невихованість або розпещеність малюка з медичним діагнозом – гіперактивністю. Якщо перше складно піддається коригуванню, то друге можна лікувати.
Причини розвитку захворювання
Першопричини прояви гіперактивності виникають на тлі багатьох факторів.
Порушення психіки:
- гіперактивний розлад – виявляється розумовою відсталістю і страшними інших стереотипними рухами (б’ється головою об стіну, розгойдується в сторони);
- гіперкінетичний синдром – відзначається порушення активності у вигляді прояви повторюваних мимовільних тиків, посмикування м’язів, відсутність нормальної концентрації уваги.
Відхилення, викликані несприятливим впливом в перинатальному періоді:
- передчасні пологи;
- родові травми;
- зараження новонародженого інфекціями;
- діти, що з’явилися на світ шляхом кесаревого розтину;
- високий артеріальний тиск при вагітності у матері;
- сильний, іноді нестерпний токсикоз вагітної;
- асфіксія плоду;
- вигодовування штучним харчуванням.
Відхилення, які виникли з інших причин:
- отруєння свинцем;
- брак любові, батьківського тепла, уваги;
- особливості прояву індивідуальності характеру;
- спадковість від одного з батьків;
- неправильне харчування.
Примітка. Щоб правильно встановити діагноз і виключити невтішні прогнози, варто відшукати справжню першопричину прояви такої поведінки малюка. Перегляньте ступінь своєї зайнятості, розплануйте робочий тиждень раціонально, виділіть кілька годин для проведення часу зі своїм чадом. Ні одна бабуся або няня не замінить дітям їх маму і тата.
Якщо ж гіперактивність у дітей проявляється на тлі психоневрологічних відхилень, варто звернутися до потрібних фахівців, які допоможуть вчасно скорегувати неправильна поведінка пацієнта. Корекція може досягатися за рахунок фармакологічних методів лікування, головне правило успішної терапії – розпізнати відхилення вчасно.
Важливо. Домогтися повного одужання навіть з сучасною медициною поки ще неможливо, але поліпшити стан дитини все ж таки вийде.
Ознаки і симптоми у дітей
Гіперактивність може проявитися в різному віці, все залежить від факторів, що впливають на її появу. Але як розпізнати її у дітей молодшого віку, коли абсолютно незрозуміло, малюк чогось надто активно вимагає, то він хворий?
Симптоми гіперактивності у дитини:
- поганий сон, часті пробудження з плачем і криками;
- нервозність і дратівливість;
- неможливість сконцентруватися на грі;
- гостре сприйняття зміни обстановки, будь-якого шуму;
- пізніше становлення моторики;
- порушення мови (до 4 років);
- у рухах спостерігається метушливість, всидіти на одному місці більше 5 хв. діти не можуть;
- зміна настрою за лічені секунди безпричинно;
- відсутність спостережливості і прояви інтересу до чого-небудь;
- імпульсивність;
- погана пам’ять;
- абсурдні вчинки – биття посуду, навіть після того, як батьки пояснили, що не можна;
- прояв злості і надмірної агресивності – б’ється головою об стіну, кусає себе;
- енурез.
Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) проявляється у віці 3-4 років у дівчаток, і 4-5 років у хлопчиків (пізніше дозріває мозок). В такому віці батьки не часто надають значення прояву небажаних симптомів, вважаючи, що дитина бавиться або вередує. Коли ж така поведінка не змінюється до 8 років, мами і тата починають бити тривогу і звертаються для вирішення проблеми до фахівців.
До якого лікаря звернутися, діагностика
Помітивши гіперактивна поведінка, батьки задаються питанням: «До якого лікаря варто звернутися?». Потрібно бути готовим, що належить відвідати не одного спеціаліста, адже відхилення можуть мати різну етіологію походження. Наприклад, діагноз СДУГ встановлює невролог. Даний синдром представляє реальну небезпеку для малюка.
Алгоритм визначення синдрому гіперактивності:
- Складається психологічний портрет пацієнта – поведінка, подробиці життя.
- Проходження СДУГ-тесту допомагає встановити ступінь неуважності малюка.
- Додаткові дослідження – УЗД мозку, томографія.
Поради психологів, що робити батькам
Після правильно встановленого діагнозу, застосування спеціального лікування, проконсультувати батьків зобов’язаний психолог. Поради лікаря допоможуть не тільки налагодити контакт з проблемною дитиною, але і сприймати діагноз не так серйозно.
Поради фахівця:
- дотримання техніки безпеки – прибрати всі гострі предмети, вимикати електроприлади;
- встановлення певних правил поведінки в сім’ї, виконання яких має бути обов’язково для всіх і завжди – режим сну, вживання їжі, ігри для гіперактивних дітей;
- заохочення – навіть за найменші досягнення варто хвалити дитину, цілувати і обіймати, так він навчиться довіряти;
- відсутність конфліктів в будинку – малюк може замкнутися в собі, буде переживати будь-яку сварку батьків, що заподіє йому чимало страждань;
- щоденні прогулянки на повітрі, обов’язкове відвідування секцій – для адаптації і спілкування з однолітками;
- ніякого крику і докорів за неправильні дії – спокійно варто пояснювати дитині, чому не можна робити те, що він накоїв.
Примітка. Багато психологи рекомендують завести щоденник спостереження за поведінкою і станом своєї дитини, що дозволить лікареві скорегувати надалі його лікування.
Медикаментозна терапія
Не варто лякатися, якщо раптом після встановлення синдрому гіперактивності лікар призначає медикаментозне лікування. Багато ліки протипоказані дітям молодшого віку, але ніхто не припише їм те, що заборонено.
Медикаментозне лікування гіперактивності зводиться до того, що дитині прописують поряд із заспокійливими препаратами комплекс вітамінів. Тільки в затяжних формах гіперактивності, з проявом злості, нанесення собі каліцтв, лікарі можуть виписати антидепресанти. Додатково можна давати дітям чай з ромашки, календули. Перед сном рекомендується поїти теплим молоком, додавши в нього 1 ч. л. меду.
Поки дитина не досягла підліткового віку, досягти позитивних результатів у його лікуванні виразно можна. Особливо якщо воно розпочате відразу ж після перших проявів тривожних симптомів, і вибрано правильний напрямок. Головне, не здаватися, не опускати руки, і допомогти своєму маляті стати таким же, як усі.
