Чому Миколаїв відмовляється визнавати 177 га лісом: важливі деталі

У Миколаєві назріває земельна суперечка між міською радою та Південним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства. Останнє звернулося з проханням визнати 177,3 гектара зелених насаджень самозалісеними територіями. Однак міська влада має намір відмовити — і ось чому.

На засіданні комісії з питань екології та природокористування стало відомо, що йдеться про чотири земельні ділянки. Відповідно до генерального плану Миколаєва, всі вони належать до зелених насаджень спеціального призначення. Як зазначено в проєкті рішення, такі території виконують екологічні, санітарні та захисні функції. Але ведення лісового господарства на них без змін до містобудівної документації неможливе.

Перший заступник директора Департаменту житлово-комунального господарства Ігор Набатов пояснив: звернення лісового управління не містило необхідної землевпорядної документації. «Фактично було просто звернення на двох аркушах і все», — зазначив він. Крім того, у листі згадувалося про можливість здійснення мисливства, що, на думку чиновників, виглядало недоречно для міської території.

Юрій Платонов, заступник директора департаменту архітектури та містобудування, додав: «Це ж землі міста. Ми плануємо їх. У нас є дуже багато територій, де можна займатися лісами і всім іншим».

Оскільки питання не винесли на сесію вчасно, прокуратура подала позов до суду. Перша інстанція стала на бік прокуратури, зобов’язавши міськраду розглянути це питання на сесії. Зараз справа перебуває в апеляції. Щоб уникнути подальших судових спорів, міська влада підготувала проєкт рішення, який дублює попередню відмову, але вже у формі офіційного рішення сесії.

Екологічна комісія вже погодила винесення цього питання на розгляд сесії. Якщо депутати підтримають відмову, це, ймовірно, закриє справу в суді — через відсутність предмета спору.

Якщо ви переймаєтеся долею зелених зон Миколаєва, варто слідкувати за рішеннями сесії. Відмова визнавати ділянки самозалісеними зберігає за містом контроль над їхнім використанням, але не виключає можливості змін у майбутньому — якщо з’явиться відповідна документація та бажання сторін домовитися.