Тренувальна програма: Рой Джонс

Дізнайтеся, як розвивав свою силу, і швидкість один з найбільш великих чемпіонів в боксі Рой Джонс і як його методи можна застосувати для себе.



Цей швидкісний боксер, що володіє унікальним стилем бою, не міг не сподобатися публіці. Трохи пізніше ми розповімо, як була організована тренувальна програма Роя Джонса, а поки зупинимося на його короткої біографії.

Біографія Роя Джонса



Рой з’явився на світ у січні 1969 року в таті Флорида. У секцію боксу майбутній чемпіон прийшов у віці десяти років. Причому на цьому наполіг батько роя, який в минулому також займався боксом. Для багатьох шанувальників боксу Рой став кумиром після участі на Олімпіаді 1988 року. Хоча у фіналі він і програв корейському бійцеві Пак Сі Хуну, всі глядачі бачили, що переможцем повинен був стати саме Рій. Він методично бив свого суперника протягом усіх трьох раундів поєдинку, однак судді віддали перемогу Сі Хуну.

Шанувальників боксу не міг не привернути стиль бою Джонса і його висока швидкість. Після Олімпійських Ігор рой приймає рішення перейти у професійний бокс. Перший його офіційний бій на професійному рингу відбувся вже в травні 1989 року. І вже у другому раунді завдяки технічному нокауту Джонс святкував перемогу. Потім послідувала серія вікторій з 24 поєдинків і в 1993 році Джонс стає чемпіоном світу за версією IBF у середній ваговій категорії.

Через один рік Джонс переходить у важчу категорію і знову стає чемпіоном світу. П’ять разів Джонсу вдалося відстояти свій титул, після чого їм прийнято рішення перейти в напівважку вагу. Сталося це в 1996 році. Однак перший бій за титул чемпіона світу в новій ваговій категорії виявився невдалим, і Рой програє Монтелла Гріффіну.

Зауважимо, що це була перша поразка роя у професійній кар’єрі, хоча без суддівського втручання тут не обійшлося. Після цього бою на Джонса обрушився шквал критичних зауважень, але йому вдалося добитися права на матч-реванш, в якому у суперника не було навіть найменшого шансу. Вже в першому раунді перемога нокаутом була присуджена Рою.

У 1998 році відбувся так званий об’єднавчий бій з чемпіоном світу за версією WBA проти Лу Дель Валье, в якому перемогу за очками святкував Джонс. Ще через рік йому вдається додати до своїх титулів ще один — абсолютного чемпіона світу в напівважкій ваговій категорії.

Дивіться також:  Як візуально збільшити попу: одяг, харчування, тренування

Рой після цього сім разів відстоював свій титул у 2003 році переходить в суперважку вагу, де йому також супроводжує успіх. Його суперником у фінальному поєдинку став Антоніо Тарвера.

Для багатьох шанувальників боксера повною несподіванкою, повергшей їх в шок. Стала поразка в матчі-реванші, який відбувся через шість місяців. Причому перемога Тарвере була присуджена технічним нокаутом і вже у другому раунді. На цьому серія невдач для Роя не закінчилася і ще через 4 місяці він програє Глену Джонсону і знову нокаутом. У наступному році проводиться черговий бій між Роєм Джонсоном і Антоніо Тарвера, в якому перемогу знову здобуває другий боксер, але вже за очками.

Після трьох поспіль поразок цілком зрозумілим виявилося бажання Роя піти з великого боксу. Але він не міг тривалий час відсутній на рингу, і вже в 2006 році відбулося його повернення. Перший час його суперники не мали грізних титулів і великих проблем у Джонса не виникало.

Так тривало до 2008 року, коли він зустрівся на рингу в проміжному бій з Феліксом Трінідадом. Судді одноголосно присудили перемогу американцю. Останній бій рой провів у 2009 році в рідному місті і переміг Омару Шийку. Ця перемога для Джонса виявилася 54-й у його професійній кар’єрі.

На превеликий жаль, Рой потрапив у ту категорію зірок світового боксу, представники якої не змогли правильно розпорядитися заробленими гонорарами. Це багато в чому й пояснює його бажання тривалий час продовжувати виступ. На даний момент Джонс бере участь у різних проектах.

Досить часто він з’являється в якості коментатора-експерта. Крім цього «засвітився» Рой і в музичній індустрії. Цілком очевидно, що всі записані ним треки були створені в жанрі реп. Відзначився боксер і в кіно, зігравши в такому блокбастері, як «Матриця» і менш відомих фільмах, наприклад, «Забійний реванш» або «Лівша».