Лист із-за ґрат: Сервер Мустафаєв закликає кримських татар триматися разом

Сервер Мустафаєв — кримськотатарський правозахисник і журналіст, координатор об'єднання «Кримська солідарність», яке допомагає родинам політв'язнів Криму юридично, інформаційно та побутово. Від 2014 року він системно стежив за ситуацією на півострові й висвітлював політично мотивовані судові процеси. У травні 2018-го після обшуків його разом з Едемом Смаїловим затримали, а 16 вересня 2020 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону призначив йому 14 років позбавлення волі. 14 березня Апеляційний військовий суд у Власісі майже повністю відхилив скарги захисту; загалом у справі було понад 45 засідань. Попри це, Мустафаєв передав із ув'язнення лист, який опублікував голова правління Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв — із перекладом з кримськотатарської.

У цьому посланні він подякував мусульманській громаді та кримським татарам за підтримку й за можливість побачитися з родиною. Зустріч принесла різні новини: одні потішили, інші, за його словами, стискають серце тривогою через тиск, що прийшов на їхню землю. Ті, хто залишається в Криму, знову проходять важкі випробування — і пережити це важко, але важливо і для сучасників, і для наступних поколінь.

Мустафаєв звертає увагу: останніми роками на активістів громади, на сміливих хлопців і дівчат ллються нові наклепи й тиск. Його порада — не піддаватися брехні, бути разом і підтримувати одне одного: «не піддаючись брехні, разом і підтримуючи одне одного, ми знайдемо мудрі рішення і відповіді, щоб залишатися сильними як народ, жити в Криму, зберігати наші релігійні і культурні традиції». Він закликає набратися терпіння.

Автор листа згадує й про власну родину: «Мій дім і моя сім'я також зазнали цього ж випробування в кінці квітня». Пройти його, каже він, допомогла підтримка товариства, і він пишається своїм народом і релігією ісламом, яка дає друзів, силу й дух.

Найголовніше — Мустафаєв не радить шукати кращої долі деінде. «Хтось каже, що нам треба виїхати з Криму, але де нас чекають? Де ще у нас є рідний край? Де ще ми можемо знайти близьких, сусідів і спільноту, які нас підтримають?» — розмірковує він. Так, дехто виїхав, а лицемірні зрадники показали себе, але основна частина народу продовжує жити на батьківщині. «Ми залишимося господарями на нашій рідній землі, якщо лишиться наш фундамент – єдність, наша віра і наші традиції», — підсумовує політв'язень.

Отже, рецепт, який пропонує людина за ґратами, небагатослівний: не вірити наклепам, підтримувати одне одного, берегти віру й традиції та залишатися вдома. Це те, що можна зробити вже сьогодні — і для себе, і для тих, хто поруч.