Рибне господарство України: чому державі варто регулювати, а не контролювати

Чи знали ви, що зараз більшість риби на вашому столі — привізна? За оцінками представників рибної галузі та територіальних громад, частка імпорту на українському ринку вже перевищує 90%, тоді як вітчизняна продукція займає лише 5,1%. Про це йшлося на пресконференції «Захист водних біоресурсів та продовольча безпека України: практики рибної галузі про стан справ, розбудову державно-приватного партнерства, збереження океанічного флоту та міжнародні квоти України».

На думку керівника Спеціального товарного рибного господарства (СТРГ) Нижнього Білоцерківського водосховища ТОВ «ЦПД УДАБ» Сергія Горбаченка, державі варто змінити підхід: не контролювати бізнес, а встановлювати чіткі правила. «У нас є стратегічна проблема – перехід від фрагментарного регулювання та переважно контролюючого рішення до систем, де держава встановлює чіткі правила. Бізнес інвестує, наука оцінює результат, рибалки беруть участь у відтворенні водних біоресурсів, а громади отримують економічний ефект», — сказав він.

Що ж можна зробити практично?

По-перше, зберегти режим СТРГ. Це форма державно-приватного партнерства, за якої підприємці власним коштом відтворюють водні біоресурси та здійснюють їх контрольоване вилучення. За словами Горбаченка, такий підхід дає змогу утримувати й відновлювати водойми без витрат із державного бюджету.

По-друге, передати науці контроль за станом водних біоресурсів. «Тобто, задача передати контроль за наявністю і поліпшенням стану водних біоресурсів науці. Якщо ж суб'єкт господарювання погіршив, то наука повинна контролювати, а держава повинна регулювати», — пояснив Горбаченко.

По-третє, звернути увагу на законодавчі зміни. Горбаченко зазначив, що під приводом євроінтеграції та посилення конкуренції законопроєктами №12384 та №15040-Д пропонуються зміни, які можуть створити ризики для вітчизняних виробників.

Окремий біль — Іркліївський риборозплідник. Голова профспілкового комітету ДП «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» Григорій Кухар розповів, що підприємство «штормить» понад двадцять днів, але за цей час жоден представник держави не приїхав, аби поспілкуватися з працівниками та розповісти про можливі перспективи. «Зараз склалася така ситуація, що браконьєрська мафія хоче зайти на це підприємство і використати його у своїх цілях, не в цілях державних», — зазначив Кухар. Учасники пресконференції заявили про рейдерські дії щодо підприємства, спроби змінити керівництво, а трудовий колектив виступає проти приватизації.

Голова Градизької громади Мирослав Носа наголосив на стратегічному значенні цього риборозплідника, який забезпечує зариблення Кременчуцького, Канівського та Київського водосховищ. За його словами, громада протягом останніх двох років співпрацює з підприємством, купує зарибок і здійснює зариблення заток Кременчуцького водосховища та внутрішніх водойм.

Загалом, за словами Горбаченка, до повномасштабного вторгнення в Україні діяло близько 200 спеціальних товарних рибних господарств, які забезпечували продовольчу безпеку приблизно 10 млн українців. Нині ж, за словами засновника ТОВ «Августус» Віктора Матищука, 90% водних об'єктів залишаються без суб'єктів господарювання або працюють у «сірій зоні», а 200 підприємств СТРГ «є знищеними» і «пограбовані на мільйони гривень».

Що це означає для вас як для споживачки? Якщо ви любите свіжу рибу, хочете, щоб водойми зариблювали, а не занедбували, варто звертати увагу на те, як держава ставиться до тих, хто готовий вкладати в це власні кошти. Підтримка СТРГ, науковий контроль і прозорі правила — це те, що може повернути українську рибу на ваш стіл і зменшити залежність від імпорту.

Коротко: держава має регулювати, наука — контролювати, бізнес — інвестувати, а громади — отримувати користь. Якщо цей баланс зберегти, продовольча безпека України стане міцнішою.