Чи варто журналістам ставити незручні запитання: як реагує Білий дім
Кореспондентка CNN запитала президента США про його помічницю — і отримала несподівану реакцію. Що це означає для свободи преси?
Коли ви дивитеся на те, як президенти спілкуються з журналістами, інколи виникає запитання: а що можна ставити, а що — ні? Цього тижня Білий дім дав дуже показову відповідь.
Під час зустрічі в Овальному кабінеті старша кореспондентка CNN Крістен Голмс попросила Дональда Трампа прокоментувати слова сенатора-демократа Джона Оссоффа. Той напередодні заявив, що президент «не хоче виконувати свою роботу», а натомість хоче «будувати свій бальний зал і подорожувати з Наталі». Фраза стосувалася помічниці президента Наталі Гарп та її близькості до Трампа.
Реакція була миттєвою. Акаунт Білого дому Rapid Response опублікував відео розмови, назвавши журналістку «ганьбою для професії», а її запитання — «дешевим випадом» проти співробітниці адміністрації. Але на цьому не зупинилося: наступний допис був адресований особисто Голмс. У ньому йшлося про її дітей. «Колись ваші діти натраплять на ваше огидне та нелюдське запитання. Їм буде огидно й соромно, що їхній батько чи мати можуть бути такими бездушними та мстивими. Це досить тривожно», — написали представники Білого дому.
Сам президент теж не стримався: кілька разів наказав журналістці замовкнути, назвав її «дуже неповажною», а після того, як дізнався, що вона працює на CNN, додав, що телеканал і сама кореспондентка — «фейкові».
CNN виступила на захист своєї колеги, назвавши Голмс однією з найбільш шанованих і досвідчених журналісток, які висвітлюють роботу Білого дому. У заяві телеканалу йдеться: «Державні службовці мають право оскаржувати матеріали, з якими вони не погоджуються, але особисті нападки на журналістів за те, що вони ставлять запитання, є негідними цієї посади та несумісними з принципами вільної преси».
Це не перший подібний випадок. Раніше Трамп уже критикував журналістку CNN Кейтлан Коллінз після її запитання про справу Джеффрі Епштейна, назвавши її «найгіршою репортеркою». А під час спілкування з пресою на борту президентського літака він перервав репортерку Bloomberg словами: «Тихо. Тихо, свинко».
Що з цього варто винести? Для нас, читачів, це нагадування: свобода преси — не абстрактне поняття. Вона вимірюється саме тим, чи може журналіст поставити незручне запитання без остраху, що його почнуть звинувачувати в публічному просторі. Тож коли ви наступного разу побачите різку реакцію влади на запитання преси, запитайте себе: чого саме бояться ті, хто має відповідати?
