Як удари по НПЗ впливають на врожай в Росії

Ви, напевно, чули про успішні удари Сил оборони по російських нафтопереробних підприємствах. Але чи замислювалися, як це впливає на здатність агресора годувати своє військо та заробляти гроші на війні? Виявляється, наслідки можуть бути набагато глибшими, ніж здається.

За даними Служби зовнішньої розвідки України, через дефіцит пального, спричинений атаками на НПЗ, Росія може втратити від 15 до 30% урожаю зернових. Це залежить від регіону та культури. Першими тривогу забили аграрії Іркутської області та Алтайського краю, а згодом до них приєдналися фермери Ростовської області, Краснодарського краю, Поволжя та Ставропілля.

Що ж відбувається на місцях? Через брак дизпалива строки жнив змістилися на два-три тижні ще в липні. На півдні Росії подекуди повністю паралізована гусенична техніка. А на автозаправках заборонили відпускати пальне в каністри, тож техніку, якій заборонено виїжджати на дороги, тепер фізично неможливо заправити. Дрібні фермерські господарства потерпають найбільше — вони скаржаться на несправедливий розподіл пального, мовляв, усе забирає Москва.

Проблеми не обмежуються збиранням урожаю. Сили оборони фактично заблокували рух суден класу «ріка-море» через Азовське море, а це близько чверті російського експорту зерна. У третій декаді липня відвантаження збіжжя скоротилося на 61,3% порівняно з минулим роком. Для Росії це критично, адже вона контролює приблизно чверть світового експорту пшениці, і зерно — важливе джерело валюти для військової машини.

Що це означає для нас? У середньостроковій перспективі серйозні економічні проблеми неминуче позначаться на здатності Росії вести війну. Не йдеться про голод, але агресор втрачатиме астрономічні суми валютної виручки, тисячі господарств можуть збанкрутувати, а ціни на продукти зростатимуть. Криза в аграрному секторі посилить проблеми в транспорті, будівництві, банківській сфері — дефіцит бюджету збільшиться, соціальна напруга зросте.

Звісно, колапс не станеться завтра. Але кожен такий удар наближає момент, коли терористичний режим втратить контроль над економікою, а згодом, можливо, і владу. Це стратегічний вектор, який працює на нашу перемогу.