Три роки ощадливості заради виїзду: як родина з Запоріжжя знайшла дім на Волині

Родина пенсіонерів жила в окупованому місті на Запоріжжі разом із донькою. Останні місяці там були дедалі важчими: зв'язку не було по кілька місяців, електрика та вода зникали. Генератор вони не купували – гроші відкладали на дорогу. Та навіть ті, хто мав генератори, згодом зіткнулися з проблемами з пальним, а обладнання можна було вмикати лише в певні години.

Найбільше дошкуляла вода. Після підриву Каховської ГЕС ситуація загострилася: для технічних потреб люди збирали дощову воду, а питну намагалися тримати в запасі. У якийсь момент у родини було близько 100 літрів питної води. «Пляшки з водою були вдома всюди», – згадують вони.

Навіть перегляд українських новин був ризиком. Чоловік Анни стежив за українськими джерелами дуже обережно: їхня квартира добре проглядалася з верхніх поверхів сусіднього будинку, де жили російські військові. Тож він зачиняв штори, відвертав телевізор від вікна та слухав новини в навушниках.

Їхній будинок уцілів, а сусідня багатоповерхівка була пошкоджена. Родина допомагала знайомим, які виїхали, – стежила за рахунками та за можливості оплачувала їхні комунальні послуги.

Коли стало зрозуміло, що зима може бути ще важчою, а відкладеної суми вже вистачає на дорогу, вони наважилися виїхати. Дорога тривала три дні. Найбільше напруження викликали російські пропускні пункти: кожна перевірка супроводжувалася страхом і невідомістю.

На кордоні пізно ввечері родину зустріли працівники МБФ «Карітас Волинь». Після виснажливої дороги потрібно було лише дістатися безпечного місця. Ніч сім'я провела в шелтері в Кортелісах. Наступного дня транспорт «Карітас Волинь» довіз їх до Ковеля. Тут родина вирішила залишитися, а волонтери допомогли знайти орендоване житло та облаштуватися на перших етапах.

Особливим збігом стало те, що новосілля припало на 58-й день народження Анни. «Я зробила подарунок рідним на свій день народження», – каже жінка.

Минуло кілька тижнів, і родина потроху освоюється у Ковелі. Донька поки шукає роботу, але вже має кілька варіантів. А саме місто сім'ї сподобалося. «Ковель дуже подобається! Нам пощастило з квартирою – все поруч», – розповідає Анна.

Після років окупації, постійного страху та триденної дороги родина нарешті отримала те, заради чого Анна відкладала гроші всі ці роки, – можливість почати життя заново у безпечнішому місці.