Як козячий сир «Мекеке» став справою життя родини з Луганщини
Переїхавши на Полтавщину після початку війни, родина Блонських не мала досвіду у фермерстві — але за десять років створила сироварню, де нині виробляють до тринадцяти видів сиру. Як перетворити мрію на справу, яка годує й надихає?
Марина та Олександр Блонські виїхали з Луганська нібито на два тижні, а осіли на Полтавщині й почали все з нуля. Спочатку молоко для сирів купували в сусідів, а потім на подвір’ї з’явилися перші кози — Олександр привозив їх по одній. За десять років маленьке господарство перетворилося на ферму майже з сотнею тварин, власною сироварнею, авторськими продуктами та дегустаційною залою.
Сьогодні на фермі працюють не лише Марина (Олександр служить у війську), але й її батьки. Наймані працівниці можуть погодувати та подоїти кіз, але господарських справ — заготівля сіна, ремонти, прибирання — вистачає всім. «Ця робота ніколи не закінчується», — зізнається Марина.
Кози на фермі мають імена — їх дає старша донька Злата або колись давав Олександр. Решта тварин мають реєстраційні номери. Щоб уникнути близькоспорідненого схрещування, плідного козла змінюють приблизно раз на три роки.
Гостей на фермі запрошують на екскурсію до кіз, а потім — на дегустацію сирів. Для дітей проводять майстер-класи: у звичайній каструлі показують, як утворюється молодий сир. «Багато хто до приїзду на ферму взагалі ніколи не куштував козячого молока», — зауважує Марина.
Асортимент сироварні змінюється за сезоном. Улітку, коли молока найбільше, закладають тверді сири на визрівання. Нині є приблизно вісім видів, згодом буде тринадцять. Крім сирів, тут готують соус песто, варення, випікають хліб і хлібні палички.
Рецептури розробляв Олександр. У виробництві використовують фермент рослинного походження, без заквасок. «Основа завжди проста: молоко, фермент і сіль», — пояснює Марина. Консервантів, замінників молока чи підсилювачів смаку в продуктах немає.
Назва першого напівтвердого сиру — «Мекеке» — з’явилася спонтанно. Марина запропонувала її між іншим, Олександр підтримав: звучить весело й добре запам’ятовується. Є сири, які визрівають до восьми місяців, — вони мають щільну текстуру й насичений смак.
Олександр мріяв повчитися у французьких крафтових сироварів, але спочатку не могли залишити господарство, потім завадив ковід, тепер — війна. Усі знання напрацьовані власним досвідом, через десятки невдалих експериментів. «Були і зіпсоване молоко, і сир, який доводилося викидати», — згадує Марина.
У планах — співпраця з місцевими крафтовими виноробами з Миргородського району. Родина Блонських хоче проводити вечори вина й сиру, поєднуючи локальні продукти. «І сир, і вино виготовлені майже поруч», — радіє Марина.
Восени на фермі будуть готові нові витримані сири. Тож якщо ви мрієте про справжній крафтовий продукт із історією — варто запланувати поїздку на Полтавщину.
