Види і причини
Виділяють три основних види психологічної ригідності:
- Емоційна (афективна) ригідність. Цей тип проявляється характерним проявом реакцій на зовнішні подразники. Сюди можна віднести особливості психіки, які пов’язані з стійкістю емоційних станів в одних і тих же ситуаціях. Люди, схильні до даного виду ригідності, часто і довго згадують певні життєві ситуації і відчувають одні й ті ж почуття при їх уявному відтворенні.
- Мотиваційна. Виявляється самим помітним для сторонніх людей. Таких осіб часто називають впертими. Виділяють три підвиди мотиваційної ригідності: розчаровані люди (з-за однієї невдачі не можуть повірити в можливість власного успіху), вперті (не здатні відхилитися від наміченого поведінки, не помічають простих виходів з подібних ситуацій), ледачі (відмовляються від будь-якої мотивації і просто пливуть за течією).
- Когнітивна. Даний вид визначається відсутністю гнучкості в мисленні, нездатністю змінити свій спосіб життя і переконання. Такі люди не схильні проявляти творчий підхід у вирішенні поставлених життям завдань. Вони діють за готовими схемами, а будь-яке нововведення здатне викликати почуття небезпеки.
Порушення гнучкості мислення та здатності пристосовуватися до мінливих умов навколишнього середовища може бути продиктовано соматичними і психологічними причинами.
До перших належать:
- особливості нервової системи, а також порушення в її роботі;
- генетичні фактори;
- збої в роботі системи ендокринних залоз;
- серйозні відхилення в харчуванні;
- алкогольна та наркотична залежності;
- отруєння різними хімічними сполуками.
До психологічних причин можна віднести:
- темпераментні особливості конкретної людини;
- методика виховання в дитячі роки;
- наявність травм психіки в ранньому віці;
- серйозні стресові ситуації в зрілому періоді життя;
- психологічні розлади різноманітного характеру;
- конфлікт всередині власної особистості, скутість в емоційному стані.
Ригідність здатна доставити масу незручностей своєму власникові, тому з нею можна і треба боротися.
