Замість школи — теплиця: як родина вчителів відроджує рідне село
Чи можна почати все з нуля після окупації та розмінування власного поля? Родина вчителів із Давидового Броду доводить, що так — і перетворила страх на тепличне господарство.
Коли вчителька Інна Кириленко вперше побачила заміновані поля рідного села після деокупації, її охопив страх. Здавалося, що життя не вистачить, аби повернути все до ладу. Та разом із чоловіком Леонідом вони вирішили не опускати руки й заснували власне тепличне господарство.
Подружжя викладає в Давидово-Брідській гімназії, а весь вільний час присвячує рослинам. До повномасштабної війни родина мала пай, де вирощувала зернові та олійні культури. У жовтні 2022 року село звільнили, а вже в листопаді вчителі повернулися додому. Усе навколо було зруйновано, тож згадує Інна народну мудрість: «Очі бояться, руки роблять».
Оскільки відкритий ґрунт був усіяний мінами, родина вирішила працювати в теплицях. Першу споруду встановили завдяки гранту від благодійного фонду, а доставку й монтаж оплатили власним коштом у межах співфінансування. Інна вважає такий підхід правильним: коли людина вкладає свої гроші, вона більше цінує отриману допомогу. Грант для тих, хто планує власну справу, — це суттєва підтримка, краща за коробку з харчами.
Сьогодні в господарстві працюють дві теплиці по 8 на 20 метрів. Разом із донькою родина вирощує помідори, огірки, картоплю та капусту, використовуючи лише біологічні добрива. Продукцію продають односельцям і постачають до місцевих магазинів.
Інна порівнює рослини з дітьми: вони мовчать, але своїм виглядом показують, чого потребують. І тим, і тим потрібна увага. Окрім овочів, родина відновлює сад, який постраждав від обстрілів. Зі сотні дерев уціліла лише частина. Про черешню, яка втратила половину крони, Інна каже: вона мужня, стійка, бореться і хоче жити.
У планах — вирощувати перець, баклажани та капусту. Для подружжя робота на землі стала віддушиною. До 14:00 вони працюють з учнями перед моніторами, а після — фізично в теплицях. Така зміна діяльності дозволяє відпочити голові та «поспілкуватися» з рослинами.
Давидів Брід повільно повертається до життя. Заміновані поля ще довго нагадуватимуть про війну, але присадибні ділянки та теплиці місцевих мешканців уже стали острівцями безпеки та відродження.
Читайте також
