Що їв Іван Франко: улюблені страви та родинні традиції

Чи замислювалися ви, якою була буденна кухня в домі Івана Франка? За побутовими деталями постає жива людина – батько, чоловік і господар, який мав свої смаки та родинні традиції.

У 1902 році родина Франків оселилася у власній віллі у Львові на сучасній вулиці Івана Франка, 152. Поруч із будинком ріс сад із плодовими деревами та ягідними кущами, за яким доглядала вся родина. Із фруктів готували сушеницю, а Ольга – дружина письменника – славилася своїми конфітурами та чаєм із листочком чорної смородини. До речі, груша, яку посадив сам господар, збереглася донині.

Іван Франко походив із Нагуєвичів на Дрогобиччині, а його дружина Ольга Хоружинська – зі Слобідської України. Вони побралися 16 травня 1886 року в Києві. Цьогоріч музейники відзначають 140-ліття цього шлюбу.

Варто розрізняти двох жінок, які носили прізвище Франко. Ольга Хоружинська – дружина Івана, мати чотирьох його дітей, яка вела велике господарство. А Ольга Франко з Білевичів – дружина сина Петра та невістка письменника. Саме вона стала відомою галицькою кулінаркою й авторкою «Першої української загально-практичної кухні», виданої в Коломиї 1929 року.

Хоча побутує думка, що Ольга Хоружинська була безпорадною господинею, дослідження це спростовують. Вона добре готувала страви східноукраїнської кухні, хоча не завжди давала собі раду з бойківськими. До нас дійшов лише один її кулінарний рецепт – перепис родинного іменинного пирога, який зберегла донька Анна. Ольга готувала джеми, конфітюри та наливки, випікала дріжджові вироби. На родинні іменини пекли пиріг із солодкою чи м'ясною начинкою, прикрашаючи його за слобожанською традицією написом із тіста на честь іменинника. Завдяки їй у меню з'являлися й менш звичні для Галичини продукти, як-от баклажани.

Іван Франко мав особливу любов до грибів та риби. Його улюбленою стравою називають молоду картоплю з присмаженими грибами. Розрізняти гриби його навчив батько Яків, а ловити рибу, зокрема голіруч, письменник полюбив ще змалку. Ці захоплення іноді ставали причиною домашніх суперечок: син Петро згадував, що батько приносив стільки риби чи грибів, що мамі було важко впоратися з таким «уловом».

На Святвечір у домі Франків намагалися готувати дванадцять пісних страв, хоча через матеріальні обставини їх кількість могла змінюватися. Головними були кутя та узвар. Кутю готували з пшениці, маку й меду. Серед інших страв згадуються капуста, голубці, пироги, вареники, печені пиріжки, пампушки, колочений горох, сушені груші та сливи, а також риб'ячий борщ із «вушками». Іван Франко описував порядок подавання: спочатку капуста, далі пироги, голубці, риба, сушені яблука або сливи, а насамкінець – кутя. Після вечері родина збиралася біля ялинки, засвічувала свічечки та колядувала.

На Великдень у Нагуєвичах за бойківською традицією пекли велику паску та меншу «сестру пасчину», а разом із ними – маленькі перепічки. У родині Франка пекли білу пшеничну паску, що вважалося ознакою достатку. У Домі Франка досі зберігається пасківник – посудина, у якій освячували великодні продукти.

Якщо захочете відчути атмосферу тієї доби, завітайте до Дому Франка у Львові. Зазирніть до їдальні й уявіть ранкову метушню, коли господар попивав свою улюблену «триповерхову каву» та працював над новими творами.