Далекі родичі орегонського рекса з різних країн світу
Коли людині випадає така можливість познайомитися з яким-то до сіли невідомою твариною, наприклад, кішкою унікальної породи, то в голові мимоволі напрошується питання: «Як таке можливо? Де вона взялася? Природа чи постаралася чи все ж її унікальність — це заслуга селекціонерів?». Точно так само може бути при зустрічі з таким дивним представником світу кішок, як орегонський рекс.
Історія походження цієї породи котів не таїть у собі якихось особливих таємниць або загадок світового значення, насправді все набагато простіше.
Приблизно в середині минулого століття, а саме в 50-х роках у деяких куточках нашої планети почали з’являтися на світ зовсім незвичайні котенята. Вся їхня унікальність і своєрідність полягала в тому, що шерстка, яка закутувала їх маленькі тільця, була сформована густими, короткими, але сильно кучерявим шерстинками. Напевно, самим дивним був той факт, що народжувалися такі оригінальні кучеряве кошенятка не залежно один від одного і в різний час, до того ж є відомості про те, що їх батьками були нічим не примітні дворові коти. Таким чином, незвичайні котики народилися в Росії, на території Уралу, в Англії, Німеччині та США.
Більшість таких родин просто не звернули особливої уваги на таких чудових кошенят, помилувалися трохи, та й усе, ніхто навіть не думав про те, щоб з’ясувати, звідки вони взялися. Але одна жінка все ж серйозно занепокоїлася за свою домашню улюбленицю, яка призвела їй настільки несподіване, а головне досі не видане потомство і віднесла малюків до ветеринарного лікаря.
Медичного працівника природно даний феномен невимовно зацікавив і той почав піднімати «на вуха» всіх своїх знайомих серед наукових діячів, які вивчають кішок. Через деякий час стало відомо, що народження настільки своєрідних кошенят – не що інше, як результат спонтанної генетичної мутації, причину якої з’ясувати не вдається до сьогоднішнього дня.
Виходячи з того, що такі кошенята стали з’являтися на світ все частіше, вченим потрібно було якось офіційно зареєструвати дану мутацію, і тоді було прийнято рішення всіх кучерявих котиків, в незалежності від місця і дати народження величати «рексами». Так у науковому колі спілкування рецесивний ген, який відповідає за курчавість котячої шерсті прийнято називати «ген рекса».
До нашого часу під таким великим збирає поняттям, як «рекс» вже офіційно завірено понад шести таких схожих один на одного, але сильно відрізняються генотипами порід кішок. У всіх кішок, які потрапляють під категорію «рекс» є одна спільна риса — це їх красива кучерява шерсть і вібриси (так іменуються жорсткого типу дотикові волоски, які відрізняються механочувствительностью і виступають над поверхнею шерсті тварини), в усьому іншому їх можна легко розрізнити. У всіх цих кошенят різні габарити тіла, форми і розміри очей і вух, довжина лап і хвоста, різняться також і варіанти забарвлення, і навіть їх характер.
Так як, ніяк би не вийшло в різних країнах і континентах називати всіх котів з локонами рексами, то було прийнято ще одне рішення — кожну окремий підвид кучерявих кошенят нарікати тими ж рексами, але вже з приставкою, позначає їх Батьківщину. Так в список породистих представників котячого світу помітно поповнився такими породами, як корніш рекс, герман рекс, девон рекс і, звичайно ж, орегонський рекс.
Виходячи з назви котика породи орегонський рекс, вже не важко здогадатися, що рідною землею першого представника цієї породи є штат Орегон в США.
