Даяна Ястремська: ракета зруйнувала дім родини в Одесі

Українська тенісистка Даяна Ястремська розповіла, що російська ракета влучила в дім її родини в Одесі. Родина залишилася живою, але квартири більше немає.
Що стоїть за сухими рядками новин про обстріли? Для 26-річної української тенісистки Даяни Ястремської це не абстрактна статистика, а зруйнований дім родини в Одесі. Про це вона розповіла в інтерв'ю, тож варто почути її слова уважніше — за ними стоять долі реальних людей.
«Те, що сталося зі мною в Одесі, щодня відбувається з родинами в різних містах України. Мені пощастило, що моя родина залишилася живою, тому що я не можу уявити, що було б, якби хтось із нас був там. Думаю, нас би теж не стало, так само як більше не існує нашої квартири.
За моєю історією стоїть ще багато інших, які набагато гірші. Скільки зруйнованих українських домівок ви ніколи не побачите? Скільки матерів і батьків ніколи не дадуть інтерв'ю? Скільки вбитих молодих людей для решти світу залишаться просто числом у новинному повідомленні?»
Спортсменка розповіла й про те, як війна змінила її життя та кар'єру. Коли почалося повномасштабне вторгнення, їй був 21 рік, а зараз — 26.
«Знаєте, зараз мені 26 років. А коли почалася повномасштабна війна, мені був 21. Практично все моє доросле життя я прожила разом із цією війною.
Десь у глибині душі, коли я знімаю тенісний одяг, я звичайна дівчина. Я донька, сестра, подруга – як мільйони інших молодих жінок.
Одне з найскладніших у професійному спорті – те, що тобі доводиться вчитися відключати свої емоції. Ти маєш показувати, робити вигляд, ніби нічого не сталося раніше, тому що всі ми однакові.
Але щоразу, коли ти виходиш на корт на міжнародних турнірах і бачиш український прапор поруч зі своїм ім'ям, я розумію, що в цей момент він означає для мене набагато більше, ніж будь-коли раніше».
На останньому US Open Ястремська завершила виступи вже після першого кола, поступившись італійці Лукреції Стефаніні.
Коротко: за кожною новиною про обстріл — чиясь домівка й чиясь родина. Історія Даяни Ястремської — нагадування, що за цифрами стоять живі люди, а втрачене житло не повернеш.






