Цікаві факти про фікус карике інжирі
Інжир вважається однією з найдавніших культур, яка була відома ще на землях стародавньої Аравії, звідки був завезений у Фінікію, Сирію, а потім і в Єгипет. Якщо говорити про XIII столітті до нашої ери, то фікус інжир грав важливу роль в якості сільськогосподарської культури царства Пілос. А ось на обшири американського континенту смоковниця потрапила тільки в останні роки XVI століття.
Якщо звернутися до тексту Біблії, то саме фіговим листком перші люди (Адам і Єва) прикривали свою наготу. Нерідко згадується інжир не тільки в Книзі Буття, але і на сторінках Старого і Нового Завіту.
Плоди фігового дерева здавна відомі своїми властивостями людству. Так всього жменя плодів смоковниці здатна втамувати голод людини. Але і в медицині використовуються властивості інжиру, з його допомогою готуються ліки, які допомагають при лікуванні ангіни і різних простудних захворювань, може застосовуватися як сечогінний препарат. Допомагає при недокрів’ї і захворюваннях серцево-судинної системи.
Але оскільки в плодах смоковниці є багато цукрів, то його не слід вживати людям, що страждають від цукрового діабету і запальних захворювань кишечника.
На основі листя інжиру виготовлені сучасні препарати, такі як: «Псоберан», що допомагає в боротьбі з гніздовою плішивістю і проявах вітіліго, «Кафиол» вважається натуральним проносним засобом.
Плоди інжиру можна сушити, так як навіть в якості сухофрукта сиконий фікуса інжиру містить багато корисних речовин і практично 50-77 % цукрів. З таких ягід прийнято варити джеми і варення. Якщо згадувати андалуський Коін, то в тих місцях прийнято випікати інжировий хліб. Також плоди смокви добре консервуються.
Однак необхідно пам’ятати, що поки плоди повністю не визріють, то в них, як і у всіх представників роду фікусів є молочний сік, і тому вони непридатні в їжу.
