Одяг східних жінок не схожа на ті речі, які носять європейські. Мусульманки обов’язково повинні носити хустку, що закриває волосся і тіло. Вони вкладають у нього особливий сенс. Цей аксесуар не тільки покриває голову, але й приховує його власницю від сторонніх поглядів, як того вимагає релігія. Спробуємо розібратися в різновидах цих головних уборів.
Види східних головних уборів
У деяких країнах, наприклад, у Саудівській Аравії та Ірані всіх жінок, незалежно від віросповідання, закон зобов’язує надягати хіджаб. Більш світські країни таких обов’язків не покладають. У Туреччині, навіть до недавнього часу заборонялося вдягати цей хустку в державних установах.
Ще один поширений предмет гардероба мусульманки — це нікаб, що повністю закриває обличчя, залишаючи лише невелику смужку для очей. Він являє собою налобную пов’язку, до якої кріпляться два хустки. Передній хустку закриває нижню частину обличчя, залишаючи на увазі тільки очі, задній — закриває волосся. Нікаб має досить вільний крій, щоб закрити обличчя і волосся від сторонніх очей, але при цьому не сковувати рухів.
На відміну від інших арабських головних уборів, він не допускає прикрас. Згідно Корану, його носити не обов’язково, але незважаючи на це, нікаб отримав велике поширення серед мусульманок. Сім’ї, що живуть за консервативним канонами з раннього дитинства привчають дівчаток до цього головного убору. Найбільшу популярність він отримав в країнах Перської затоки, Пакистані та Ємені можливо ще з-за того, що служить додатковим захистом особи від вітру, піску і палючого сонця.
Головні убори мусульманських жінок умовно можна розділити на два типу: відкривають і закривають обличчя. До першого типу відносяться: хіджаб, шейла, хиджам аміра, химар і чадра. До другого — нікаб і паранджа.
Основні особливості та відмінності
Хіджаб являє собою хустку, що покриває голову і шию мусульманської жінки. У перекладі з арабської дослівно означає завіса, перешкода. Хіджаби надягають мусульманки в країнах Європи, показуючи свою приналежність до релігії.
Нікаб — більш суворий убір, що закриває все обличчя, залишаючи невелику смугу для очей, яка іноді закривається тонкою тканиною, на зразок вуалі. З арабської нікаб перекладається, як покривало. Найчастіше їх можна побачити на жінок Ємену, Пакестана і в країнах Перської затоки.
Але це далеко не всі головні убори, використовувані мусульманками. Не менш поширеними є хіджаб аміра, шейла, химар, чадра.
Шейла — це шарф, досить довгий і вільно зав’язаний на голові зі звисаючими з плечей краями. Такий шарф люблять жінки в країнах Перської затоки.
Хіджаб аміра — головний убір, складається з двох елементів. Спочатку надівається облягає шапочка, а поверх неї хустку з отвором для особи. Хіджаб аміра повинен закривати шию і груди. Використовується жінками Середній Азії та Афганістані.
Химар — хустка-накидка, що закриває голову, волосся, вуха, плечі і груди. Довжина такої накидки доходить до лінії талії. Химар воліють носити жительки Близького Сходу та Туреччини.
Чадра — в перекладі з перської, намет. Являє собою велике покривало, накидывающееся на голову і повністю закриває все тіло. Чадра не має будь-яких кріплень, тому жінці доводиться весь час притримувати її рукою.
Паранджа — легка матерія повністю драпирующее жіночу фігуру. В проріз для очей вставлена сітка не дозволяє навколишнім бачити обличчя. Паранджу часто носять в Афганістані.
