Цікаві замітки про квітку, застосування льнянки
Хоч нерідко буває, що це рослина плутають з квіткою «Левиний зів». Це помилкова думка, оскільки останній представник флори хоч і відноситься до сімейства Подорожникових, носить назву Ротики (Antirrhinum) і рід його інший — Antirrhinum. Льнянка ж входить до складу роду — Linaria. Плутанина відбувається через схожих обрисів квітів у цих рослин.
Серед усіх видів виділена льнянка звичайна (Linaria vulgaris), яка здавна славилася лікарськими властивостями і тому знайшла своє застосування в рецептах народних знахарів. У рослині вченими виявлено флавоноїдні глікозиди, а також аскорбінова, фолієва, яблучна і лимонна кислоти, холін і каротин. Крім цього присутні пектинові речовини й смолисті сполуки, слиз і фітостерини, алкалоїд D і L-пеганін, який іменують ще вазицином. Не дарма траву льнянки застосовують для терапевтичних цілей, наприклад, для зниження артеріального тиску, відновлення пульсу, нормалізації діяльності серцевих м’язів. Препарати на її основі сприяють підвищенню тонусу матки і кишечника.
Народні лікарі здавна використовували цю рослину для приготування ліків, здатних допомагати при недокрів’ї, відновлювати порушений обмін речовин. Якщо у пацієнта був сухий кашель, то прийняття препаратів на основі льнянки сприяло виділенню слизу та зняття віддушки. При захворюванні жовтяницею або грижею також застосовувалися ліки з льнянки.
Якщо необхідно швидко очистити організм після отруєння, то без відварів або настойок на льнянке не обійтися. Також застосування подібних зілля забезпечувало виведення з сечового міхура не тільки піску, але і каменів. Linaria застосовувалася і при лікуванні циститу і очищення ШКТ від токсинів. Рекомендували знавці льнянку при водянці або діатезі.
Прийом льнянки курсом дозволяє позбутися від запаморочень, ангіни або прогресуючої атрофії м’язів (міопатія). Так як льнянка має антисептичну дію, то настої знадобляться для лікування шкірних проблем (незагойні гнійні рани або фурункульоз, виразки і запальні процеси в ротовій порожнині). Застосовуються такі засоби від кон’юнктивіту, а крім того сприяють зміні складу крові.
Якщо говорити про різновиди льнянки марокканської (Linaria maroccana), то на її основі готується екстракт, який при розведенні спиртом дозволяє усувати безсоння і хронічні запори. Льнянка крейдяна (Linaria cretacea) також сприяє позбавленню від гіпотонії і стрімкого відновлення м’язової тканини після дистрофії.
Однак при всьому цьому є і протипоказання для застосування препаратів на основі льнянки, такі як:
- дитячий вік;
- вагітність і період лактації;
- цироз печінки;
- дисфункція печінки та нирок;
- порушення серцевого ритму (пароксизмальна тахікардія);
- серцева аритмія (екстрасистолія).
Важливо! Оскільки рослина отруйна, то курс лікування не повинен перевищувати 10-ти днів.
При передозуванні льнянкой можливе виникнення сильних больових спазмів у шлунку, запаморочення, розлад кишечника і навіть непритомність.
Також селяни знали і про отруйність трави льнянки, тому її ніколи не додавали в корм домашній худобі — коровам, телятам або коням. Якщо тварина наедалось такої трави, то у нього з’являлося рясне слинотеча, розлади ШКТ і припинялося дихання. Ці властивості у льнянки особливо сильні в період цвітіння, тоді не лише трава, а й квіти наповнені специфічними глікозидами, здатними відщеплює синильну кислоту. Але тварини самі ніколи не поласують рослиною, так як їх відлякує аромат і смакові якості.
Важливо! З-за цього рекомендується висаджувати в саду льнянку тільки в тих місцях, де не буде доступу маленьким дітям.
Серед всіх рослин тільки льнянка звичайна здатне нормально рости як у південних, так і північних районах, інші види воліють помірні кліматичні умови.
Цікаво, що в квітках є антохлор — речовина жовтого кольору, який є барвним пігментом і придатний до фарбування.
