Светр «летюча миша» з’явився досить давно (у роки довгого світової війни). Музою для речі виступило японське кімоно і тільки тому перші моделі мали дуже значні «крила летючої миші» (рукава).
Зараз светр не такий об’ємний, він став набагато більш комфортніше. І якщо перші вироби були виключно з шовку, то сучасні моделі можуть бути з трикотажу. В’язана модель «летюча миша» буде красивою і дуже теплою.
Носити «летючу мишу» можна з вузькими брюками, міні-спідницею, можна спідницю олівець. Доповнить светр улюблені джинси і взуття на підборах.
Вибір пряжі і спиць
Для моделі жіночого светри «летюча миша» не варто брати занадто важкі нитки і товсту пряжу. Так не вийде повітряне виріб, і з важкими рукавами буде незручно.
Що стосується вовни, то можна сміливо додавати її у будь-якій пропорції, в залежності від потреби в теплі. Спиці відповідно підбираються вже до пряжі. Номер буде завжди залежати від товщини пряжі. Модель спиць для такого светра — це звичайні спиці, але для коміра можуть стати в нагоді панчішні.
Перед в’язанням будь-якого виробу необхідно спробувати створити зразок. Кожний зразок повинен мати аналогічний виробу малюнок. Так буде легше порахувати петлі. Додати до зразком лінієчку і порахувати скільки петель міститься в 10 див. Після перевести петлі для потрібного розміру.
Для новачків набір петель на спиці:
Далі після підрахунку і визначення скільки ж петель зажадає виріб, можна приступити до початкового етапу в’язання.
Можна взяти найпростіші візерунки:
Зазвичай використовується традиційний набір петель, але якщо є бажання зробити гумку більш еластичною, можна вдатися і до деяких інших.
Деякі умільці настільки цінують історію появи цієї речі, що люблять створювати її з ниток з шовковим складом. Це дуже цікаві моделі. Дуже приємно в них навіть у жаркий час, адже від справжнього шовку віє невеликий прохолодою. Вабить і казковий блиск таких волокон. Тому варто задуматися над тим, з чого саме створювати свої моделі.